Шукати роботу далеко не треба або знайомство з підприємством "Ядзакі Україна"

Газета Панорама, № 27
15 липня, 2006 рік

Відколи людство існує на землі, відтоді людина живе за рахунок праці. Це - аксіома, бо життя і праця - поняття нероздільні.

Поміркуйте разом зі мною: дитина, граючись, уже виконує певну роботу, школяр, здобуваючи освіту чи певну професію, докладає чимало розумових і фізичних зусиль. А досягши повноліття, кожен шукає для себе улюблену роботу, яка би забезпечувала його матеріальні потреби та моральне задоволення. Іншими словами - робота дає змогу влаштувати своє життя, враховуючи грошові накопичення.

Тільки трудове життя дає таку можливість і є джерелом людського щастя. Ще відомий педагог Василь Сухомлинський наголошував, що тільки труд розкриває обдарування і хист людини. Тому молодь повинна обирати своїм ідеалом трудове життя. А видатний російський письменник Максим Горький заповідав нам: "Треба любити те, що ми робимо, і тоді праця, навіть найзвичайніша, підноситься до творчості".

Чому ми торкнулися саме проблеми працевлаштування? На це є кілька причин. По-перше, праця - життєва необхідність. По-друге, засоби масової інформації часто подають статистичні дані про облік непрацюючих у тих чи інших регіонах. І; по-третє, мабуть, найголовніше: в школах пройшли випуски юнаків та дівчат. Частина з них стане абітурієнтами вузів, окремі оберуть шлях заочного навчання і побажають працевлаштуватись. Деяким, як це не прикро, може на цей раз не поталанити зі вступом. Тож особливо побиватися не треба. Є шлях у життя інший - влаштуватись на роботу, а вчитись, як мовиться, ніколи не пізно.

Саме сучасній молоді ми прагнемо допомогти розв'язати цю життєвоважливу проблему. У який спосіб? Хоча би конкретним ознайомленням її з умовами праці, прийому на роботу, місцем знаходження відомого на Закарпатті заводу.

З цією метою журналіст здійснив творчу поїздку в Ужгородський район, с. Минай (вулиця Туряниці, 7), де знаходиться компанія "Ядзакі Україна", що входить до Міжнародної корпорації, яка є світовим лідером з виготовлення схемних джгутів для автомобільної індустрії.

Опис вражень та розмови з кількома робітниками дадуть змогу читачам зробити і свій вибір.

Отож, все за порядком. Заснування корпорації сягає далекого 1929 року, коли громадянин Японії Садамі Ядзакі створив перший автомобільний джгут. Замовниками цієї продукції нині є майже всі провідні автомобільні компанії світу. На цей час функціонує близько 172 таких заводів у 40 країнах світу. Один з них, як ми вже сказали, - в селі Минай.

Компанію "Ядзакі Україна" було зареєстровано в жовтні 2002 року. Вона, до речі, відразу зайнялася реалізацією солідного інвестиційного проекту вартістю 31,7 мільйонів євро. Це - найбільша промислова Інвестиція Японії в економіку України. Урочисте відкриття заводу відбулося З жовтня 2003 року, на якому був присутній і тодішній президент України Леонід Кучма.

На заводі виготовляються схемні джгути для провідної автомобільної марки "Опель".

Нині на заводі працюють близько 1000 чоловік, а розрахований - на 2500. Це - переважно жінки (64,3%), чоловіків -35,7%. Середній вік працюючих - 29 років.

Суворих вимог до загальної освіти працівників фірма не пред'являє, бо тут організоване своє професійне навчання. Порядок та умови прийняття на роботу загальновідомі: заповнення анкети, співбесіда, медичний огляд, тестування та оформлення документів. А вимоги до працівників загальнолюдські - порядність, працелюбність, відповідальність, увага та пильність, уміння працювати в колективі. Перед тим, як стати до роботи, кожен працівник має пройти теоретичне та практичне навчання (період навчання оплачується як повноцінний робочий день).

Робота на заводі змінна й колективна, під девізом: "Один - за всіх, всі - за одного".

Умови для роботи сягають європейського рівня: скрізь чисто, нове обладнання, зручні робочі місця, порядок, гарне освітлення, взимку тепло. Технічний прогрес тут всюди наяву. Кожен працівник забезпечується індивідуальною скринькою для збереження своїх речей. Видаються індивідуальні засоби захисту, спецодяг, рукавиці, є зручні душові кабіни.

У заводській їдальні кожен працівник має можливість отримати комплексний обід за пільговою ціною. У залі працює буфет, встановлено автомати для кави та чаю.

Компанія справді піклується про здоров'я своїх працівників, тут кожен за рахунок компанії застрахований страховою компанією на 3000 грн. на рік. Серед багатьох соціальних пільг найбільш вагомою є безкоштовне транспортування робітників з Мукачівського, Ужгородського, Перечинського та Великоберезнянського районів на роботу і з роботи. Автор цього матеріалу особисто переконався у зручності та комфортності "Ікаруса", яким доставляються робітники з Мукачева та району до заводської прохідної. Із закінченням зміни цей же автобус доставить усіх додому.

Моєю супутницею на передньому сидінні була симпатична жінка "бальзаківського віку", щира и привітна співрозмовниця, що підсіла в Ракошині, і назвала себе Любою. Від неї я почув правдиву оцінку роботи на заводі. Більше року вона в цьому колективі, прийшла з попередньої роботи у торгівлі. Не жалкує за роботою у Мукачеві, а цій по-людськи радіє. Тут справжня турбота про людину, умови праці - відмінні, зарплата задовольняє, особливо - з преміальними. Якщо людина захворіла, то при оформленні лікарняного листка їй повертаються витрачені на медикаменти кошти. А тепер пропонуємо офіційні відгуки окремих робітників:

Леонід КІШПЕШТА. Йому 34 роки, мешканець Мукачева, закінчив середню школу № 4, трудову діяльність починав на трикотажній фабриці, потім "спробував і торгівлю". Захоплюється музикою, має потяг до вивчення іноземних мов. Самостійно вивчив іспанську, німецьку, володіє російською, розуміє угорську. Він на заводі - оператор кінцевої виробничої лінії. Йому подобаються дружній колектив, чіткий ритм роботи, дисципліна, умови праці. Професія оператора задовольняє його сповна, зарплата - теж. Хоча є люди, зізнається, які не люблять працювати, як мовиться, від дзвінка до дзвінка.

Віталія СІДУН. Середню освіту одержала у Зняцеві, потім закінчила Свалявський технічний коледж. Працювала помічником економіста в АПФ "Леанка". Про ТОВ "Ядзакі Україна" довідалась від подруг, які розповідали про умови праці, різні пільги. Це її зацікавило. Пройшла уже кілька етапів трудового шляху. Спочатку - оператор схемних джгутів, через певний період стала універсальним оператором. Звичайно, і заробіток зріс. Далі - інструктор на конвеєрі. Тут треба досконало знати тип джгута, вміти усунути пошкодження, якщо хтось допустив помилку. Згодом - знову підвищення по роботі. Тепер працює старшою групи. Більше відповідальності, але і статус вищий. Любить спілкуватись з членами делегацій, які приїжджають на завод з Словаччини, Литви. На заводі зустріла і свого коханого, невдовзі зіграють весілля. Тепер уже вона агітує своїх подруг приходити на завод, на якому працювати - справжнє задоволення.

Лілія САВИЦЬКА. Народилася в Івано-Франківській області, 10 років тому сім'я переїхала в Мукачево. Працювала на ВАТ "Мрія". Як і кожна людина, шукала кращих умов та вищої зарплати. Знайшла все це тут - на заводі "Ядзакі Україна". Посада - оператор схемних джгутів кінцевого виробництва. Її девіз у житті - "Учитись ніколи не пізно". Полюбляє механізми і працювати з ними. З чоловіком виховує трьох дітей, найстаршій доньці 21 рік, вона буде журналісткою, син вчиться в МТІ, а молодша донька - у коледжі в обласному центрі, здобула перемогу в конкурсі правових знань і незабаром поїде на екскурсію в Японію.

Валентина МАРКОВА. Народилася в Берегові, потім сім'я 14 років проживала у Вінницькій області. Уже три роки мешкає у Мукачеві. Валентині - 19років. Це її перше місце роботи. Про нього довідалась з газетних публікацій. До того не часто бувала в Ужгороді, тому відшукати місце знаходження заводу допомогли люди. Пам'ятаєте приказку: "Язик до Києва доведе". Нею і скористалася. Робота подобається, багато потрібних і корисних стимулів. Мріє закінчити університет, добре вивчити англійську мову, звичайно, вийти заміж і працювати за набутою спеціальністю. Така перспектива на заводі є, тут створено всі умови для фахового зростання.

Василь Гарагонич